Психогімнастика включає спеціальні заняття (етюди, вправи, ігри), спрямовані на розвиток і корекцію різних аспектів психіки дитини, її пізнавальну, емоційну, особистісну сфери. Використання елементів психогімнастики під силу кожному з батьків, що дозволяє поставити виховний процес на глибинну психологічну основу, органічно поєднати вплив дорослого на дитину з урахуванням її природних нахилів та здібностей.
Методика занять психогімнастикою досить проста. Психогімнастичні вправи можна використовувати як для загального розвитку дитини, так і для корекції різних психічних станів, наприклад надмірної рухливості, слабкої концентрації уваги, істеричності, боязкості, замкнутості тощо.
Заняття психогімнастикою слід проводити в чотири етапи.
Остеопатія для дітей — це можливість запобігти захворюванням та виявити патології опорно-рухового апарату на ранніх стадіях життя дитини. Огляд фахівцем-остеопатом рекомендований ще у перші дні життя малюка та є обов’язковим у багатьох європейських країнах.
Остеопатична гімнастика, що містить в собі спеціальні, а часом і унікальні вправи в певній важливій послідовності, спрямована на м'яку корекцію найбільш вразливих місць опорно-рухової системи, зняття хронічного болю, усунення нервово-м'язових защемлень, дискомфорту в тілі.
Чи мало з нас відчувають себе по іншому, не так як до війни. Досить часто виникає почуття провини: “Я роблю мало, я не знаю, що робити” або “Що буде далі?”, “Невизначеність вбиває мене!”, “Я би хотів щось робити, але не знаю що саме…”
У стресовій ситуації ми поводимо себе по різному: одні стають метушливими, інші волонтерами, бо постійна активність зменшує рівень напруги, дехто навпаки – загальмований та не розуміє, що робити. Хтось хоче плакати.
Виявляти емоції – цілком нормально: плакати, гніватися та бути метушливими, але скрізь є межа. Необхідно дозволяти собі проявляти свої почуття та давати простір для власних думок, але розуміємо, що інколи вони нас затягують. І якщо потрапити на такий “гачок”, до досить важко зіскочити.
Що зробити, щоб не потрапити на «гачок»?
Дошкільний вік–важливий період фізичного розвитку, формування рухових функцій та становлення особистості дитини. Він відрізняється, з однієї сторони, інтенсивним ростом і розвитком дитячого організму (наприклад, за перший рік життя зріст дитинизбільшується на 50%, до7років майже в тричі), а з другої – незрілістю та низькою опірністю до несприятливих умов зовнішнього середовища. Усесторонній розвиток дитини знаходиться у великій залежності від рухової активності, яка сприяє психічному і фізичному розвитку маленької людини. Несвоєчасність і низька ефективність використання різних засобів фізичного виховання в дошкільному віці приводить до порушення розвитку дітей, негативно впливають на їх розумовий розвиток, знижують рівень підготовленості до школи.
ЧИ МАЄ ЗНАЧЕННЯ ТЕ, ЩО САМІ БАТЬКИ ПАЛЯТЬ АБО П'ЮТЬ?
Підростаючи, людина засвоює досвід старших. Дитина приходить не в пустелю, а у світ, що заповнений людьми, традиціями, звичками, вступає у стосунки із суспільством по законах та звичках цього суспільства. Закон прогресу: юне покоління сприймає досягнення старших попередників і тому стає поступово кращим за них та все більше вдосконалюється світ – такий закон, взагалі, зберігається. Але із буденних спостережень ми бачимо, що багато молодих людей неначе минають багатства попередніх поколінь: моральні, культурні, духовні; натомість у них втілюються шкідливі звички.
Серед таких загублених звичок – паління та алкоголізм.
Попри актуальність цієї проблеми, батьки не завжди поспішають обговорити її з дітьми. Чому? Існують дві причини, через які батьки ухиляються від розмови з дитиною про тютюн чи алкоголь:
- ви усвідомлюєте, що не маєте права говорити про це, тому, що самі палите чи п’єте;
- можливо ви не бачите у цьому необхідності, тому що самі не палите і не п’єте, вважаючи особистий приклад достатнім.
© 2015 КЗ "ДНЗ №77 ВМР" All Rights Reserved. Designed by Igor Taranenko