Як надавати першу психологічну допомогу
Під час воєнних дій психіка людини перебуває в постійному напруженні та стресі. Вони можуть спричинити різні реакції та мати індивідуальні фізичні прояви. І якщо людину, яка знаходиться поряд з вами, помітно «накрило» емоціями, буде корисним знати мінімальний набір прийомів першої психологічної допомоги. Всі вони залежать від конкретного стану, в якому перебуває людина, але є універсальні загальні елементи першої психологічної допомоги:
Залишайтеся поруч із людиною, яка потребує допомоги. Люди в кризовій ситуації тимчасово втрачають почуття захищеності та довіри. Коли ви поряд, ви можете допомогти відновити почуття впевненості та безпеки.
Активне слухання. Важливо уважно вислухати людину, щоб допомогти їй пережити травмуючу подію.
Поважайте почуття інших. Віднесіться без упередження до того, що вам кажуть.
Проявіть турботу та надайте практичну допомогу. Якщо хтось перебуває в кризовій ситуації, в першу чергу корисною буде практична допомога: зв'язатися з кимось, хто може побути з постраждалим і т.д.
Реакціями під час кризової ситуації можуть бути:
Правила підтримки, якщо родина евакуюється з дитиною
Дитині важливо сказати:
- «Ми робимо все можливе, щоби ти був у безпеці. Щоб ми були у безпеці. Зараз нам з тобою важливо виїхати у безпечне місце. В інше місто чи країну. Ми будемо весь час із тобою. Разом з нами їде дуже багато дітей та дорослих. Ми їхатимемо поїздом (машиною, автобусом). Нас зустрінуть дуже добрі люди. І допоможуть. Ти бачиш, скільки довкола нас хороших людей. Набагато більше, ніж поганих.
В цей момент важливо, щоб ваш голос звучав впевнено.
Реакції дитини можуть бути різними. Важливо бути готовими до того, що дитина розплачеться і скаже, що не хоче залишати будинок та друзів та іграшки - ми підтримуємо її почуття:
- «Мені теж дуже сумно, і мені так шкода, що тобі доводиться через це проходити. Якби я могла, я б усе зробила, щоб війна припинилася і все було, як і раніше. Дивись, який ти герой. Ти нам так допомагав. І був таким сміливим. Зараз нам важлива твоя допомога, щоб ми були в безпеці. Спочатку ми матимемо тимчасовий будинок. А потім ми повернемось до нас Додому. Я тебе дуже люблю. І ми обовʼязково впораємося».
Запитуй все, що хочеш знати. Якщо це можливо, запитайте:
Як допомагати дітям у замкненому просторі
Ситуації, коли дитина перебуває у замкнутому просторі (наприклад, під час тривалого перебування вдома, у групі дитячого садка або в незнайомому середовищі), можуть викликати у неї дискомфорт, тривогу чи навіть страх. Давайте розглянемо, як допомогти малюкові почуватися комфортно в таких умовах.
Особливості поведінки дітей у замкнутому просторі
1. Тривожність, плаксивість, страх залишитися одному.
2. Надмірна збудженість або навпаки – замкнутість.
3. Нудьга та незадоволення через обмеження активності.
Як допомогти дитині?
Як говорити з дитиною, якщо її батько чи мати захищає країну
Краще, щоб дитині про це повідомив той, хто зробить це спокійно, коректно та без зайвих емоцій.
Якщо батько чи мати встигає про це поговорити сам – це чудово, якщо ні, бо все вирішилося дуже швидко, то це може зробити і будь-хто інший.
Важливо, щоб це було сказано спокійно, не в емоційному пориві, щоб не налякати дитину.
Якщо це дошкільнята, ми пояснюємо все через казки, мультики, які вони вже дивилися, наводимо приклади тих захисників, яких діти вже знають – це образи, на які можна спиратися. Варто наголосити, що батько чи мати так само буде захищати нас і що це дуже важливо.
Чудовим мультиком для спільного перегляду й обговорення я вважаю нову версію «Котигорошка» («Пригоди Котигорошка та його друзів», український анімаційний мультсеріал «Укранімафільм» 2013 року, – ред.). Там багато про братерство, взаємодопомогу й, звісно, добро завжди перемагає зло, що надзвичайно важливо для дитячої психіки.
Якщо це більш дорослий вік, то можна напряму працювати з емоціями дитини, не опосередковуючи це казками. Дитині може бути страшно, сумно, боляче з приводу того, що батько йде на війну – про це треба говорити, розділяти ці емоції.
Важливо показати дитині, що вона має право на всі свої почуття, і що це нормально. Найпростіший спосіб це зробити – не приховувати власних почуттів, говорити про них (але намагатись робити це спокійно).
Замість абстрактного «все буде добре» з дитиною варто говорити більш щиро та конкретно: «Так, мені теж страшно, я теж хвилююся, і, так, я теж бачу новини, які можуть бути невтішними. Але ми разом із тобою будемо підтримувати одне одного, сподіватися на краще, чекати батька й вірити, що він незабаром повернеться, бодай у відпустку».
Що відповідати дитині замість «все буде добре»…
© 2015 КЗ "ДНЗ №77 ВМР" All Rights Reserved. Designed by Igor Taranenko