Вихователі закладів дошкільної освіти можуть стикатися з фактами домашнього насильства над своїми вихованцями.
Зазвичай чоловіки, а інколи й жінки сприймають насильство в сім’ї через призму гендерних стереотипів на кшталт «б’є — значить любить». А отже й не звертаються до правоохоронних органів, аби отримати захист. Тим паче, що в Кримінальному кодексі не було конкретної статті, яка б чітко й однозначно встановлювала: насильство — це злочин, навіть якщо події розгортаються «в родинному колі» й нібито нікого, крім членів сім’ї, не стосуються.
Набрав чинності Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII (далі — Закон № 2229-VІІІ). Законодавство чітко визначає, що таке домашнє насильство та які його форми. Проте й нині діти часто стають не лише свідками бурхливих сварок та бійок батьків, а й самі зазнають знущань та побоїв. Унаслідок цього вони отримують психологічні травми, тілесні ушкодження чи навіть гинуть.
Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу?
У будь-якому суспільстві, де зростає дитина, їй доведеться опинитися у певний час у конфліктній ситуації з однолітками, вчителями, чи навіть родичами. Дуже важливо навчити дитину правильно ставитися до подібних суперечок, бо саме вони є “ключиком” до набуття навичок, які знадобляться їй у майбутньому.
Конфлікт – це зіткнення цінностей і поглядів, що є абсолютно нормальним, бо всі люди – різні. Розуміння цього факту значно знижує градус вирування пристрастей і частіше веде до порозуміння.
Дитячі конфлікти мають трохи іншу природу, тим самим часто є більш складними для вихователів. Наприклад, дві дитини одночасно хочуть сісти біля віконця в групі. Одна дитина відчуває себе ображеною, починається конфлікт. Що повинні робити вихователі в цій ситуації? І чи потрібна їх участь взагалі?
Для початку розберемося, що є основою суперечок для дітей різного віку.
Дитину з раннього віку переконують, що сердитися недобре, бо людина, яка виражає гнів, може «не вписатися» у соціум. Натомість, щоб навчитися виражати свою злість адекватно, дитина звикає пригнічувати її. Але будь-яке тамоване почуття рано чи пізно виривається назовні. Тому, щоб уникнути перетворення дитини на «вулкан» та зберегти її здоров’я, дитину необхідно вчити правильно проявляти негативні емоції та з найменшими втратами виходити зі складних ситуацій.
Гнів є однією з базальних емоцій. Злість є близьким емоційним станом до гніву, його похідним виявом разом з обуренням та сердитістю. Але злість характеризується більшою тривалістю, меншою інтенсивністю та ситуативністю вияву. Обурення і сердитість є більш ослабленими варіантами гніву.
Шановні педагоги!
З метою запобігання та протидії булінгу (цькування) в КЗ "ЗДО № 77 ВМР", дотримання порядку реагування на випадки булінгу (цькування) та порядку застосування заходів виховного впливу, пропонуємо для вивчення матеріали:
© 2015 КЗ "ДНЗ №77 ВМР" All Rights Reserved. Designed by Igor Taranenko