Про родинні читання

 

Вечір. У кімнаті зі­бралася вся родина — від дідусів і бабусь до малечі. Хтось сидить за столом, хтось — у зручному кріслі... У ру­ках жінок — шиття, ви­шивання або в'язання. Хтось із дітей малює, ліпить. Панує атмосфе­ра єднання, сімейного затишку, душевної та духовної близькості... А об'єднала всіх книж­ка. Читають по черзі: спочатку   дорослі,   потім — старші діти. Най­молодші вчаться не перебивати, уважно слухати, запам'ятовувати свої запитання "на потім".

Сьогодні така картина — рідкість, і в більшості людей викличе щонайменше подив, хоча колись таке проведення дозвілля було звичним.

Здавна в українських родинах вечорами збира­лися за столом, щоб послухати цікаві розповіді, спогади, перекази, які від діда-прадіда передава­лися з уст в уста. Так підтримувалася історія роду, пам'ять поколінь, що її малята всотували з перших років життя. У кожній хаті була Біблія — перша кни­га, яка об'єднала сім'ю за спільним читанням. Чи­тав, як правило, батько, інші уважно слухали.

Розквіт сімейних читань припадає на XVIIIXIXст., коли в родинах інтелігенції ця традиція збагачува­лася ще й музикуванням, бесідами про мистецтво, домашніми виставами за прочитаним. І Спільне читання дає родині теми для обгово-1 рення, сприяє виробленню єдиного погляду на І життя, моральної позиції, взаєморозуміння та і   духовної єдності.

Саме цього бракує сучасним сім'ям, які за стрім­кими змінами життя та вічним поспіхом не встига­ють зупинитися й подумати про головне. Тож, гада­ємо, варто було б відродити добру давню традицію родинних читань, адже це так важливо для гармо­нійного розвитку дітей.

Навіщо читати разом?

Родинне читання — цікава й своєрідна форма спілкування, в якій беруть участь як мінімум троє: дитина, мама (тато, бабуся...) і автор книги чи стат­ті в журналі. Нерідко батькам буває складно почати з малюком розмову на делікатні морально-етичні теми. Спільне читання художніх творів перекидає місток до відвертості й порозуміння між дитиною і батьками. У журналі "Джміль" такі бесіди ведуться в рубриках: "Школа шляхетності", "Літературна сту­дія", "Психологічна вітальня".

Спільно проведені за читанням та прослуховуванням художніх творів години сприяють розумінню не лише змісту твору, навколишнього світу, а й одне одного. При цьому дитяча пам'ять надовго зберігає атмосферу довіри та єднання з дорослими, інтонації голосів тата й мами, їхні слова, пояснення.

Дитина вчиться розуміти і критично осмислюва­ти текст, визначати й висловлювати головну думку твору. Дослухаючись до думки дорослих щодо про­читаного, малюк і сам намагається ставити запи­тання, аналізувати різні погляди, формулювати свої враження.

Що читати?

Сімейне читання передбачає читання творів, ці­кавих усім членам родини. Варто обирати казки, оповідання з історії та географії, статті з дитячих енциклопедій, класичні твори, поезію, сучасні тво­ри для дітей. Бажано прочитати дітям книжки, які самим батькам були цікаві в дитинстві, і спробува­ти пояснити, чому. Після читання запитайте в сина чи доньки, чи цікаво їм було слухати і про що іще вони хотіли б дізнатися. Відповідь підкаже зміст на­ступних зустрічей з книжкою.   Ще раз наголосимо: сімейні читання мають задовольняти читацькі потреби та інтереси всіх членів родини.

Дитині треба пояснити, що є твори, які до душі бабусі, мамі чи татові. І поки дорослі з інтересом їх обговорюють, малюк може послухати, притулив­шись до рідного плеча, щось помалювати чи по­складати мозаїку.

Дорослим може здаватися, що дитина "пропус­кає повз вуха" "серйозні" твори, проте це не так. Усе, що цікаво дорослим, цікавить і дитину. Почуте й побачене в дитинстві формує обрії інтересів, іно­ді на все подальше життя. Якщо спогади дитинства сіренькі й буденні — таким буде й життя дорослої особистості. Якщо ж вони сповнені високих почут­тів та цікавої діяльності — можна сподіватися, що й доросле життя людини буде змістовним, цікавим, сповненим високих ідеалів.

Для сімейного читання можна брати складні­ші твори, але бажано зі щасливим закінченням.

Рекомендуємо, зокрема, такі: "Уклін вам низький" Л.Калашникової; повість "Таємниця козацької шаблі" 3. Мензатюк; казки В.Нестайка "В Країні Сонячних Зайчиків" та "В Країні Місячних Зайчи­ків"; повну версію казки П.Треверс "Мері Поп-пінс" (яка дуже відрізняється від відомого фільму про няню-чарівницю); "Хроніки Нарнії" К.Льюіса; трилогію "Сімейна хроніка" С.Аксакова (особливо першу її частину — "Дитячі роки Багрова-онука"); оповідання О. Генрі: "Дари волхвів", "Вождь чер­воношкірих", "Скарб", "Останній листок"; твори Дж. Прістлі; оповідання про природу Р.Кіплінга, М.М.Пришвіна, поезію Лесі Українки, О.Олеся, І.Буніна тощо. Бажано, щоб у родині слухали як українську, так і зарубіжну літературу, виховуючи тим самим у дітей повагу до різних культур.

Сімейне читання, як правило, проводять один раз на тиждень, коли у вихідні дні вся родина зби­рається разом. До речі, не обов'язково це робити увечері за столом. Разом почитати та обговорити книжку можна і в парку, на пляжі, на дачі.

Увага! Родинні читання, навіть систематичні,не можуть замінити щоденного читання дитині перед сном, яке певною мірою виконує роль колискової, сприяючи спокійному засинанню.

Тож, шановні дорослі, подивіться на свою книж­кову полицю. Візьміть з неї улюблену книжку і почніть читати її у колі родини.