Як ставляться діти до наших професій?

kids.jpgАбсолютно очевидна для всіх істина, що розвиток дитини значною мірою відбувається під впливом родини, і без неї заклади освіти, в тому числі й дошкільні, не можуть повною мірою реалізувати поставлені перед ними завдання. Тож і формування позитивного ставлення до праці у дітей вихова-телі мають здійснювати у тісній єдності з родинами вихованців.
Адже саме у родині дитина отримує перші відомості про працю дорослих і з цим досвідом прихо¬дить до дитсадка. Проаналізуймо, який же він, цей досвід. Перше, про що дізнається дошкільник, це те, що його батьки (обидва чи один з них) ходять на роботу, залишаючи його. І тому перші вражен¬ня дитини про роботу дорослих часто негативні.

Дуже швидко вона усвідомлює, що ні плачем, ні вмовляннями нічого змінити не можна, і змушена приймати таку ситуацію без особливої радості, тож негатив у ставленні зберігається. Щоправда, батьки намагаються компенсувати свою відсутність і обіцяють принести щось смачне або цікаве. Дитина сумує без батьків і завжди з нетерпінням чекає їхнього повернення з роботи. Безперечно, радість від зустрічі з батьками підсилюється очікуваними подарунками. Робота ж батьків все одно викликає негатив, який наростає, коли вони затримуються, або навіть повернувшись, посилаються на втому і залишають дитину наодинці з іграшками чи теле¬візором, прагнучи усамітнитися, щоб відпочити.
Не сприяє позитивному ставленню до праці й те, що діти отримують у родині надто мало інформації про сутність і значення трудової діяльності дорос¬лих. Проведені опитування дітей середнього і старшого дошкільного віку свідчать: вони розуміють, що на роботі батьки працюють, проте, що саме вони роблять, діти здебільшого не знають. їм відомо, що на роботі люди отримують зарплатню, на яку можуть потім придбати те, що їм потрібно. Та все ж усвідомлюють, що робота втомлює: батьки по¬вертаються виснажені і не здатні приділити дитині таку необхідну їй увагу. Висновок дітей: робота до-рослих погана, я не хочу ходити на неї!
Пропонуємо і вам, шановні дорослі (батьки і вихователі дошкільнят), об'єктивно проаналізувати інформацію, яку отримують від вас діти про вашу власну роботу. Чи втішними будуть висновки? Адже вдома між членами родини часто ведуться розмо¬ви про роботу, забарвлені негативними емоція-ми. Пригадайте, як часто ви скаржилися на малу, з вашої точки зору, зарплатню, несправедливість начальника чи безвідповідальність підлеглих, спів¬робітників, які прагнуть перекласти на ваші плечі свою роботу, недостатність матеріалів для праці і ще багато-багато на що. А потім пригадайте, коли ви говорили про роботу з повагою, хвалили інших, підкреслювали значущість роботи колективу для інших людей, для суспільства, висловлювали ба¬жання, щоб ваша дитина продовжила вашу справу? З упевненістю можна сказати, що розмов пер¬шого типу (негативного) у нашому житті набагато більше.
У домашніх умовах діти отримують знання про працю дорослих і з інших джерел. Засоби масової інформації, насамперед телебачення, демонстру¬ють фільми, в яких найчастіше висвітлюються про¬фесії поліцейського, охоронця, військового, про¬фесії шоубізнесу. Діти відтворюють їх у своїх іграх, імітуючи побачені дії та повторюючи почуті слова (не завжди такі, які хотілося б від них чути).
Розуміючи всю складність соціальної ситуації в країні, хочемо закликати батьків та педагогів подивитися на свою професійну діяльність з іншого боку. Адже, як правило , люди займаються тією справою , яку люблять і вміють робити якісно. Тож доцільно пригадати, скільком людям потрібен результат вашої праці, скільки друзів оточує вас на роботі, як гарно, коли  спільні зусилля колективу вінчаються успіхом. Про  це обов’язково треба розповідати дітям, передавати їм свої емоції. Малі мають знати, як цінують їхніх батьків на роботі, як шанують їхню працю і яка цікава й потрібна ця робота.