Адаптація дітей до умов школи

    Початок навчання в школі - серйозне випробування для більшості дітей, що приходять у 1 клас, пов’язане з різкою зміною всього способу життя. Вони мають звикнути до нового колективу, до нових вимог, до щоденних обов’язків.

         Різка зміна звичних форм життя викликає, насамперед, нервово-психічне напруження, яке не завжди проходить без ускладнень, а інколи супроводжується важким емоційним перевантаженням. Початок навчання в школі є стресовою ситуацією в житті дитини, оскільки пов’язане з необхідністю адаптуватися до нових умов. Цей процес супроводжується різноманітними зрушеннями у функціональному стані і значною мірою зачіпає психоемоційну сферу. Від благополуччя адаптаційного періоду у першокласників значною мірою залежить їхнє здоров’я та успішність подальшої соціальної діяльності.

         Шкільна адаптація - це пристосування дітей до вимог школи та умов шкільного навчання, які для них є новими, незвичними порівняно з умовами дошкільного навчального закладу чи сім’ї.

         Процес шкільної адаптації першокласників учені розглядають у декількох аспектах:

• біологічному (пристосування першокласників до нового режиму навчання й життя);
• психологічному (входження до нової системи вимог, пов’язаних із виконанням навчальної діяльності);
• соціальному (входження дитини до учнівського колективу).
• пригніченість, часта втома, порушення режиму сну;
• зміни в характері (виникла образливість, капризи, відхід у себе);
• часті скарги на критику вчителя, на вчинки однокласників;
• немає бажання виконувати завдання, йти до школи.
• Спрямованість освітнього процесу на інтереси дитини, ставлення до неї як до суб’єкта педагогічного процесу, включення її у суб’єкт-суб’єктні взаємини в системі «вчитель - учень», «учень - учень».
• Створення сприятливого психологічного клімату в класі, за якого панує повага, взаєморозуміння, співчуття і доброзичливість.
• Віра в унікальність кожної дитячої особистості, зацікавленість у долі кожної дитини, створення атмосфери успіху.
• Надання допомоги дитині в усвідомленні себе як особистості.
• Забезпечення оптимального фізичного, розумового, психічного розвитку дитини.
• Розвиток мотиваційної сфери дитячої особистості.
• Розвиток необхідних психологічних якостей: ініціативності, адекватної самооцінки, високої працездатності, сили волі, самодисципліни, відповідальності, вміння розподіляти свій час, впевненості, самоповаги, наполегливості у подоланні труднощів, толерантності.
• Забезпечення простору для вияву й розвитку інтелектуальних, творчих, художніх, спортивних здібностей дітей.
• Здійснення психологічної підтримки дитини шляхом опори на сильні її сторони, уникнення підкреслення її промахів, демонстрації любові та поваги до неї, прийняття індивідуальності дитини, виявлення віри у неї, уникнення дисциплінарних заохочень і покарань, надання дозволу самостійно вирішувати проблеми там, де це можливо.
• Забезпечення індивідуально-диференційованого підходу до дітей.
• Дотримання єдності у навчально-виховній роботі членів родини, школи та позашкільних установ, які відвідує дитина.

         Все це означає суттєву перебудову життя, фізіологічного та психічного станів першокласників, що супроводжується неприємними відчуттями дискомфорту (пов’язаним в основному з втратою звичних та улюблених занять, зміною соціального оточення), зламом і дисбалансом динамічних стереотипів, швидким накопиченням нової інформації та особистісними змінами. Проявами таких станів можуть бути тривожність, фрустрація, депресія, невпевненість у собі, невротичні прояви.

         У біологічній (фізіологічній) адаптації першокласника виділяють такі етапи:

- гостра адаптація(перші 2-3 тижні навчання) - найважчий час для дитини. В цей період на всі нові впливи організм дитини відповідає значним напруженням майже всіх своїх систем, і як результат - багато першокласників у вересні хворіють;

- нестійке пристосування - організм дитини знаходить адекватні, близькі

до оптимальних варіантів реакції на нові умови;

- період відносно стійкого пристосування - організм реагує на навантаження з меншим напруженням.

         Психологічна адаптація — це процес мотивації адаптивної поведінки людини, формування мети і програми її реалізації у ситуаціях, що відзначаються значною новизною та значущістю. Це процес взаємодії особистості дитини із середовищем, за якого дитина повинна враховувати особливості середовища й активно впливати на нього, щоб забезпечити задоволення своїх основних потреб і реалізацію значущих зв’язків. Процес взаємодії особистості й середовища полягає в пошуку й використанні адекватних засобів і способів задоволення основних її потреб, до яких належать потреба в безпеці, фізіологічні потреби (в їжі, сні, відпочинку тощо), потреба в прийнятті та любові, у визнанні та повазі, у самовираженні, самоствердженні й розвитку. Тим самим закладаються можливості для успішної соціальної адаптації й соціалізації дитини.

         Соціальна адаптація визначається як процес, за допомогою якого дитина досягає стану соціальної рівноваги при відсутності переживання конфлікту з оточуючими людьми. Соціальну адаптацію розглядають як завершальний, підсумковий етап адаптації в цілому, що забезпечує як фізіологічне і психологічне, так і соціальне благополуччя особистості. Першокласник повинен пристосуватись до вимог тих соціальних груп, що характерні для школи (однокласники, вчителі, учні інших класів тощо).

         Критеріями успішного адаптаційного процесу в школі, з одного боку - є продуктивність учбової діяльності, а з іншого - психологічний стан школяра, його емоційне самопочуття, відсутність внутрішнього напруження та дискомфорту. Щоб визначити, чи успішно пройшла адаптація першокласників до навчання в школі, вчені радять звернути увагу на риси дитячої поведінки: настрій після школи; стосунки з учителем, відгуки про інших дітей; ступінь комфорту нового режиму дня (ранкові підйоми, спокійний відхід до сну); успіхи в навчанні.

         Якщо школяр значну частину часу веселий і активний, відкрито ділиться своїми емоціями, встиг знайти кілька нових друзів, з легкістю встає вранці, — він цілком освоївся в нових умовах.

         На проблеми адаптації першокласників до навчання в школі вказують такі ознаки:

         У випадку коли дитина не може адаптуватися до навчання у школі в неї виникає шкільна дезадаптація. Вона визначається як багатофакторний процес зниження і порушення здатності дитини до навчання внаслідок невідповідності умов та вимог навчального процесу, найближчого соціального середовища її психофізіологічних можливостей і потреб.

         Також важливим чинником адаптації дитини до школи є її соціальне

оточення: вчитель, клас, сім’я. Ставлення вчителя до дитини впливає на успішність її подальшого навчання в школі. Набута позиція першокласника в класі серед однолітків та сімейна ситуація, в якій опиняється дитина на початку свого навчання в школі також визначає успішність адаптації до навчання.

         Щоб адаптація першокласника пройшла успішно слід дотримуватися таких умов:

         Таким чином, адаптаційна мiciя шкoли пoлягaє y зaбeзпeчeннi пpaв дитини, фopмyвaннi в нeї нeoбxiднoгo aдaптaцiйнoгo пoтeнцiaлy, cтвopeннi вiдпoвiдниx yмoв для caмopeaлiзaцiї, a тaкoж мiнiмiзaцiї нeгaтивниx впливів суспільства, класного колективу на ocoбиcтicть шляxoм викopиcтaння cпpиятливиx фaктopів шкільного оточення.