Для батьків

Національно-патріотичне виховання починається з сім'ї

     Дошкільне дитинство період яскравих вражень, незабутніх переживань, які довго зберігаються в пам’яті людини, стають базовою основою її духовного світу, що пов’язує з рідним домом, місцями, де вона народилася та зросла. Саме цей період є сприятливим для формування патріотичних почуттів. Патріотичні почуття формуються на основі вражень, переживань, які отримує дитина. Саме з цього набутого соціального досвіду і сформується громадянська позиція особистості, її людська та національна гідність.

   Важлива роль у формуванні патріотизму належить сім’ї. Батьки є першими вихователями дитини дошкільного віку. Із сім’ї для дитини починається Батьківщина. Національно-патріотичне виховання дітей у родині - складний і суперечливий процес, на який впливають різні чинники: матеріально-економічна забезпеченість, соціальний стан та рівень освіти батьків, місце проживання (місто, село), звичаї і традиції в родині, кількість членів родини, ставлення до дітей тощо.

   Метою національно-патріотичного виховання, як складника виховання у родині, є виховання любові до землі, де народилась і виросла людина, до рідного краю, міста (села), вулиці, тобто до батьківщини; гордості за здобутки свого народу, своєї родини, а також гордості за минуле і сьогодення своїх співвітчизників; прагнення захищати інтереси родини та Батьківщини. У певному розумінні родина - це і є Батьківщина. Тому любов до своєї родини, матері, батька, родичів, дотримання духовно-культурних традицій, які вони сформували, - це ніщо інше, як вияв патріотизму, саме того його складника, що формується у родинних стосунках. У цьому розумінні взаємини у родині є для дитини ідеалом. Тут народжуються патріотичні почуття, виховується повага до батьків і свого родоводу, до родинних традицій, любов до Батьківщини і до рідної землі.

   Родина є благодатним середовищем для виховання національно-патріотичної свідомості, почуттів і переконань у дітей.

   У народі кажуть: «Добрий приклад – кращий за сто слів». Саме тому від впливу батьків, дорослого оточення дитини й залежить, яким громадянином виросте дитина, чи стане вона патріотом своєї країни. Виховний вплив батьків на дітей є найвагомішим, оскільки батьки впливають навіть тоді, коли не роблять цього спеціально. Ваші слова, вчинки, ставлення дитина вбирає в себе, наче губка. Наслідуючи батькам, які є еталоном поведінки та беззаперечним авторитетом, дитина засвоює норми поведінки, ставлення до природи, до людей, що оточують, до рідного міста.

  Почуття патріотизму починається в дитини з рідної домівки, з лагідної колискової мами, із сімейних свят. Окремо зазначу, що дуже важливо, щоб дитина в сім’ї мала свої обов’язки, щоб її залучали до посильної участі в сімейних справах, що сприяє зміцненню «почуття сім’ї». Дитина приймає свою родину, свій дім такими, якими вони є, і любить їх просто так. Це почуття «батьківського дому» і стане основою любові та поваги до Батьківщини.

  Засади патріотично-моральної та національної свідомості закладаються саме в родині: у щоденних буднях життя, його радощах і прикрощах. Саме на основі цього зароджується взаємоповага між людьми, любов, приязнь. І дуже важливо, щоб дитина росла не лише споживачем, який уміє лише брати, а й особистістю, здатною до вміння любити, турбуватися про рідних, співчувати іншим.

  Важливо з перших років життя навчити дитину любити своїх батьків, допомагати їм, щоб потім діти могли любити свою країну, турбуватися про неї. Проте це не прийде само собою, необхідно і нам, педагогам, і вам, батькам, спрямувати певні зусилля на це:

• знайомити дітей з роллю батьків як громадян, працівників, що вносять свій вклад у майбутнє нашої країни (наприклад: екскурсія дитини на роботу до батьків, розповідь батьків про свою роботу);
• знайомити дітей з рідним селом: прогулянки по селу, екскурсії по визначних місцях, поїздки до міст, які знаходяться поблизу;
• привчати дітей берегти та любити природу рідного краю: спільне висаджування квітів, дерев, підтримання чистоти;
• разом турбуватися про рідних (а може, просто про сусідку похилого віку, яка живе поруч); принести покупки, привітати зі святом, напоїти гарячим чаєм;
• говоріть із дітьми про Батьківщину; відзначайте загальнонаціональне свято - День Незалежності України;
• говоріть про патріотичні справи батьків;
• розмірковуйте над минулим своєї Батьківщини;
• подорожуйте з дітьми Батьківщиною;
• залучайте дітей до творів української літератури мистецтва;
• будьте готові відповісти на запитання, навести приклади й докази, щоб переконати дітей в істинності або хибності їхніх суджень;
• залучайте дітей до сімейних традицій, звичаїв, обрядів, свят;
• виховуйте шанобливе ставлення до національних символів і святинь народу;
• будьте взірцем для наслідування, відповідальними й обережними у своїх діях;
• розширюйте коло спілкування дитини з дорослими, однолітками, представниками інших національностей;
• йдучи по вулиці, розкажіть її назву, про історичні пам’ятки, які на ній знаходяться, про походження її назви;
• провідайте найстаріших членів вашої родини; попросіть їх розповісти про історію вашої родини, країни, учасником якої вони були;
• погуляйте вулицями рідного села, а ввечері попросіть дитину намалювати свої враження; беріть ці малюнки до книжки про рідне село; через деякий час перегляньте її, згадайте про ваші враження;
• створіть сімейний фотоальбом «Моє рідне село», придумайте віршики про нього, запишіть їх під світлинами;
• використовуйте різні форми взаємодії з дітьми.

  Патріотичне виховання не потребує від батьків надмірних зусиль, достатньо лише самим вести себе відповідно до тих морально – патріотичних норм, які б ви хотіли бачити у своїй дитині.

  Я від душі бажаю, щоб наші діти зростали гідними синами й дочками рідного села, країни. Плекаючи в дітей почуття любові до Батьківщини, ми, дорослі, повинні й самі бути достойними громадянами нашої рідної України!