Для батьків

Складні запитання дітей про школу: як відповідати.

    Старші дошкільники зазвичай проявляють інтерес до школи і ставлять дорослим про це багато запитань. Утім, така посилена цікавість не завжди свідчить, що дитина готова бути школярем. Шквал запитань може викликати страх перед невідомим: «Що мене чекає в новому середовищі?». Тож батьки й педагоги мають знати, як відповідати, аби знизити в дітей тривожність.

Підготовка до першого класу завжди викликає хвилювання і в дітей, і в дорослих. Найвідповідальніші батьки поспішають навчити майбутнього першокласника читати й рахувати, змушують виводити літери та обчислювати приклади. Утім, насправді всі ці старання мають бути справою другорядною. Передусім дитину слід підготувати до шкільного навчання психологічно. Адже це новий і досі невідомий етап в її житті. Новий режим дня, колектив, правила, обов’язки — усе це навіть у віддаленій перспективі неабияк лякає багатьох дітей. Так виникають запитання, від яких дорослі нерідко губляться.

   З’ясуємо, про що саме йдеться й визначимо орієнтовний алгоритм, як дорослим реагувати на чисельні дитячі «що?», «чому?» і «навіщо?» про школу. Які запитання мають насторожити, якщо дитина запитує, чи будуть її забирати зі школи, чи складно там навчатися, чи сваритимуть її за оцінки — це привід батькам та педагогам замислитися. У таких запитаннях майбутнього школяра проявляється його страх залишитися на самоті, зазнати невдачі чи бути підданим критиці.
Також дорослих має стурбувати запитання дитини про те, хто навчатиметься з нею. Діти не ставлять таких запитань просто з цікавості. Зазвичай в такий спосіб вони повідомляють, що в них були або є конфлікти з колективом чи конкретною дитиною.
Нерідко найперше, що цікавить майбутніх першокласників, — чи можна в школі гратися, чи буде в них час гратися вдома, як раніше. Такі запитання можуть свідчити про дві речі: або дитина боїться втратити право на гру — процес, який викликає найліпші емоції, розслабляє, або вона просто не готова до майбутніх навантажень. Тут, як кажуть, вона «ще не награлася». Тому батькам неодмінно варто зважити всі «за» і «проти» й вирішити, чи варто в поточному році віддавати дитину до школи.
Як не варто відповідати?
На будь-яке, навіть найпростіше, дитяче запитання про школу варто реагувати адекватно — з увагою та повагою. Не слід відповідати жартом, висміювати дитину або те, що її турбує. Навіть якщо ви спочатку пожартуєте, а потім спростуєте свої слова, дитина почне сумніватися у вашій щирості й правдивості інформації, яку дізналася. Неодмінно похитне дитячу довіру й відповідь у стилі «Все буде чудово!», особливо якщо змальована ідеальна картинка не співпадає з реальністю. А дитина старшого дошкільного віку вже може це проаналізувати.
Намагайтеся відповідати дитині не формально. Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, обережно поясніть це дитині. При цьому спробуйте з’ясувати, чому її турбує те чи те питання, чи не потребує вона в чомусь допомоги. У жодному разі не можна залякувати дитину, заперечувати її емоції. Так ви лише посилите проблему, що надалі, під час адаптації в школі, обов’язково про себе нагадає. То як же правильно спілкуватися з дитиною про школу?
Ознайомтеся з прикладами найтиповіших запитання майбутніх першокласників й описом, про що вони можуть сигналізувати та як варто і не варто дорослим на них реагувати.
Запитання 1. А ви забиратимете мене зі школи?
Схожі запитання:
Мама, а ти точно за мною прийдеш?
А якщо за дитиною ніхто не приходить у школу, що тоді?
А де ти будеш, доки я в школі?
Що означає запитання.
Імовірно, дитина боїться залишитися на самоті. Для неї розлука з батьками на час, поки тривають уроки, — загроза безпеки. Такі відчуття часто переживають діти, з якими батьки з певних причин стали проводити менше часу. Також схожі запитання можуть виникати, тому що дитина раніше чула від дорослих погрози, що її залишать в дитячому садку, на вулиці, здадуть у поліцію чи дитячий будинок. І ще одна причина — дитина просто не сепарувалася від батьків у достатній для її віку мірі.
Як не варто реагувати?
Не слід висміювати чи ігнорувати дитячий страх, жартувати, виставляти умови, за яких дитина залишиться в школі/піде додому: «Усе, така твоя доля на всі дванадцять років», «Буду забирати тебе, якщо добре вчитимешся», «Досить говорити дурниці», «Хоч відпочину від тебе трішки».
Як реагувати правильно.
Поставтеся до запитання серйозно. Запевніть дитину, що кожного дня за будь-яких умов забиратимете її зі школи. Порівняйте цей ритуал з іншим, звичним для дитини: «Я приходитиму так само, як приходжу за тобою в дитячий садок». Після цього запитайте: «Ти хвилюєшся, що я не прийду?». Вислухайте відповідь і знову запевніть, що прийдете.
Дайте дитині емоційну опору — обійміть, скажіть, що чекатимете зустрічі з нею наприкінці навчального дня. Намагайтеся приділяти дитині якомога більше вільного часу й водночас розвивайте досвід її самостійної активності.

Запитання 2. А хто зі мною навчатиметься?
Схожі запитання:
• А там будуть діти, яких я знаю, чи нові?
• Там буде Петрик/Марійка (дитина, з якою є конфлікт або не складаються взаємини)?
Що означає запитання.
Нетривожні діти рідко ставлять такі запитання. Зазвичай вони налаштовані позитивно: «Там я потоваришую з іншими дітками», «Там буде той/та, з ким я зможу пограти в улюблену гру». Запитання з негативним відтінком сигналізує, що дитина стурбована, як налагоджуватиме взаємини в новому колективі, боїться, що їй буде погано й складно. Така дитина або вже мала негативний емоційний досвід, наприклад під час адаптації в дитячому садку, або переживає якийсь конфлікт зараз. Вона боїться однолітків, почувається в їхній компанії неспокійно. Тому й прагне переконатися, що нові друзі будуть для неї безпечними.
Як не варто реагувати.
Не сваріть дитину за тривогу, уникайте критики й формальних відповідей на кшталт: «Різні» або «Не знаю». Не ставте дитині завдання соціалізуватися в будь-який спосіб або, навпаки, ігнорувати однолітків. Не можна говорити: «Які вони не були б, з усіма спілкуйся», «Яка різниця, ти туди йдеш навчатися». Не намагайтеся ідеалізувати ситуацію:
«Будуть лише хороші».
Як реагувати правильно.
Будьте щирими й реалістичними. Поясніть дитині, що в класі будуть і знайомі діти з її групи, і новенькі. Але вчитель допоможе всім познайомитися, розсадить всіх по двоє за парти. Поступово кожен зрозуміє, з ким він хоче дружити, хто полюбляє схожі ігри чи має такі самі захоплення.
Якщо дитина ставить запитання, чи буде в її класі конкретний одноліток, відповідайте чесно. І одразу поцікавтеся, чи хотіла б вона навчатися разом з цим/цією хлопчиком/дівчинкою, чому так, чи потрібна від вас якась допомога. Багато дітей страждають від спілкування з деякими однолітками й сподіваються на підтримку дорослих, але не завжди про це говорять.

Запитання 3. А буде дуже складно?
Схожі запитання:
• А в школі уроків багато?
• Там весь час потрібно щось писати?
• А математика, англійська, письмо також будуть?
Що означає запитання.
Дошкільник міг вирішити, що школа — це складно, тому що бачив, як «страждають» старші братик чи сестричка, чув про це від дорослих. Можливо, дитину лякали й сварили, коли вона не могла із чимось впоратися: «Ножиці в руках тримати не вмієш! Як ти в школі вчитимешся?». Тепер вона підсвідомо чекає невдачі.
Також дитина може бути неготова до школи через невпевненість у собі, брак емоцій, які відчуваєш, коли чогось досягаєш. Психологічно благополучні діти у віці 6—7 років упевнені, що вони дуже розумні, сміливі, швидкі, красиві, усе зможуть. Якщо немає цієї впевненості, імовірно, її похитнуло надмірно критичне ставлення дорослих або неправильно організований освітній процес у дитячому садку.
Як не варто реагувати.
Не акцентуйте на негативних якостях й невміннях дитини: «Звісно, там же сорок хвилин сидіти потрібно, а ти постійно вертишся!», «Хто вміє читати, тим легко, а ти ж он ледьледь». Уникайте залякувань — «Складно, і з кожним роком усе складніше»; односкладових відповідей — «Так», «Ні», «Не знаю»; брехні — «Дуже легко, узагалі не напружуватимешся».
Як реагувати правильно.
Опишіть дитині один день із життя першокласника: «У тебе буде чотири уроки на день. Під час кожного з них ви щось робитимете. На уроці математики — вчитиметесь рахувати, розв’язувати задачі й приклади, на уроці читання —…». Поясніть дитині, що інколи навчатися буде простіше, інколи — складніше, але ви та вчитель допоможете раптом що. Обов’язково нагадайте дитині, що в неї буде час і на відпочинок.
Якщо помічаєте, що дитині складно опанувати якусь навичку, наприклад зосереджуватися, уважно слухати, тривалий час сидіти на місці, зверніться до психолога за порадою. Зробіть це до 1 вересня.

Запитання 4. А мені вже не можна буде гратися?
Схожі запитання:
• Мамо, я змогу гратися з Бровком?
• А мої іграшки ти прибереш?
• А зможу ходити в гуртки, як раніше?
• А ляльок/машинки доведеться віддати?
Що означає запитання.
На етапі завершення дошкільної освіти в дитини вже формується навчальна мотивація. При цьому й ігрова залишається так само сильною. Це нормально, адже дитині 6—7 років однаково необхідні і сюжетно-рольова гра, і навчання. Якщо дитина запитує, чи зможе вона й надалі гратися, отже, турбується, чи матиме простір і час, щоб займатися тим, що приносить їй задоволення.
Як не варто реагувати.
Не намагайтеся викорінити ігрову мотивацію, забороняти дитині грати, виставляти їй умови, погрожувати позбавити ігор та іграшок: «Жодних ігор!», «Якщо будеш нормально навчатися, потроху й гратимеш», «Буде лише школа й уроки, це — твоя робота!». Пам’ятайте, гра — основне джерело психологічних ресурсів для дитини.
Як реагувати правильно.
Скажіть дитині, що гратися можна, що іграшки ніхто не забере, не знищить, що улюблені заняття поза школою залишаться, якщо вона цього хоче. При цьому намагайтеся одразу розставити пріоритети: «Навчання в школі важливіше. Тому спочатку школа й уроки, а потім — ігри».
Якщо вас дратує або турбує, що дитина б’є байдики замість того, щоб, наприклад, почитати, можливо, ви самі занадто завантажені й не маєте часу цікаво провести дозвілля чи просто відпочити. А тому підсвідомо ображаєтеся на тих, хто може собі це дозволити. Це привід замислитися над своїм життям, а не обмежувати в іграх дитину.

Запитання 5. Я навчатимусь так само, як … (брат/сестра чи друг шкільного віку)?
Схожі запитання:
• Ти і мене сваритимеш за оцінки?
• Я теж довго робитиму уроки?
• Ти кричатимеш на нас двох?
• Я дурніший(-ша), ніж…? Я не зможу навчатися, як він/вона?
• Коли він/вона пішов(-ла) в школу, він/вона теж не вмів(-ла) читати?
Що означає запитання.
Можливо, дитину часто порівнюють з іншими дітьми. Тому вона приміряє шкільний досвід старших брата/сестри або друзів на себе і від того хвилюється. Якщо є негативний досвід старшої дитини, молодше боятиметься, що те саме відбуватиметься і з нею.
Також причиною схожих запитань може бути прихована конкуренція між дітьми в родині, тому що когось ставлять за приклад, когось змушують жертвувати своїми потребами й інтересами на користь іншого: «Віддай, ти вже великий», «Помовчи, ти ще маленький». Така обстановка — нездорова й шкідлива для дітей. Якщо конкуренція між братами й сестрами справді є, молодше дитина може боятися програти.
Як не варто реагувати.
У жодному разі не порівнюйте дітей між собою: «Він посидючий, а ти — ні», «Ти ж розумніший!», «Тобі до нього, як до Місяця пішки!». Не погрожуйте, зокрема й через порівняння: «Будеш робити, як він — теж отримуватимеш на горіхи!».
Як реагувати правильно.
Запевніть дитину, що в неї все буде інакше, дайте позитивний прогноз: «Я думаю, ти будеш добре навчатися, і робитимеш це по-своєму». Поясніть, що не буває, щоб дві людини робили все однаково.
Обговоріть з дитиною її сильні сторони, наголосіть, що вони допоможуть їй досягнути успіху: «Ти бистрий, уважний, добре все запам’ятовуєш. Це допоможе тобі в навчанні». Якщо хочете оцінити дії дитини, уникайте порівнянь з іншими дітьми. Замість «Він вже зробив, а ти ще копирсаєшся» ліпше запитайте: «Ти ще не закінчив? Ти ще доробляєш?».
Отже, дитячі запитання — це своєрідні ключики, маячки, що допомагають виявити проблеми, страхи, які виникають в дитини на порозі шкільного навчання. І ліпше їх владнати, пропрацювати до того, як розпочнеться такий важливий етап в її житті. Скористайтеся рекомендаціями і хай шкільні роки майбутніх першокласників будуть успішними та щасливими.