Обладнання та необхідні матеріали: фліпчарт, маркери, стікери, ноутбук, мультимедіний проектор, папір для роботи в групах, додаток «Булінг. Види та прояви булінгу», «Наслідки булінгу», «Рекомендації, як протистояти булінгу», «До кого звернутися?», «Ситуації “Булінг в дитячому середовищі”», роздаткові матеріали.

План заняття

1. Привітання, знайомство

2. Повідомлення теми та мети заняття

3. Актуальність проблеми. Необхідність протидії

4. Булінг, види булінгу, форми прояву та наслідки

5. Булінг у дитячому середовищі. Суб’єкти взаємодії щодо протидії булінгу та механізм перенаправлення. Наслідки булінгу. Алгоритм дії в ситуації булінгу

6. Нормативно-правові акти з протидії булінгу. Хто і як відповідатиме за булінг?

7. Підбиття підсумків.

Хід проведення:

1. Привітання, знайомство

Мета: представити себе, привітати учасників та учасниць, створити доброзичливу атмосферу.

Ведучий/ведуча. Добрий день, шановні учасники та учасниці. Давайте згадаємо імена одне одного та дізнаємось щось цікаве про кожного. Для цього треба назвати своє ім’я та продовжити речення: «Я почуваю себе комфортно, коли…»

Ведучий/ведуча. Сьогодні ми з вами обговоримо важливу тему – тему насильства та жорстокого поводження в дитячому середовищі. З’ясуємо, що саме називають булінгом, які його види та форми прояву. Поговоримо про роль та місце всіх учасників освітнього процесу в системі роботи з пи- тань протидії булінгу.

2. Актуальність проблеми. Необхідність протидії

Мета: показати актуальність проблеми через надання статистики, потреба в протидії

Ми прагнемо, аби наші діти були здоровими та щасливими, щоб процес їх соціалізації відбувався якомога якісніше й безпечніше. І для цього ми маємо забезпечити дотримання прав; формування поваги до прав і свобод людини, нетерпимості до приниження її честі та гідності, фізичного або психічного насильства, а також до дискримінації за будь-якими ознаками; створити атмосферу безпеки в дитячому та молодіжному колективі, забезпечити процес конструктивної комунікації учнівської молоді з оточуючими. Проте часті явища булінгу та високий рівень конфліктності серед дітей не дозволяє повною мірою досягти поставлених цілей.

Згідно з інформацією Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ), з булінгом у колі однолітків в Україні стикалися близько 67% дітей. Також, за даними останніх опитувань, майже чверть українських школярів та школярок вважають себе жертвами булінгу, а близько 40% з тих дітей, хто зіткнулися з випадками булінгу, ніколи не розповідають про це своїм батькам. Також зазначено, що 44% з тих, хто спостерігав, як знущаються над їхніми однолітками, не реагували на такі факти через острах піддатися аналогічному знущанню.У травні 2018 року за підтримки ЮНІСЕФ, медіаторами Національної медіаторської мережі було проведено опитування 6780 дітей (55,2% – хлопці, 44,8 – дівчата) в закладах освіти Луганської і Донецької області. Тільки 13,5% респондентів вказали, що конфлікти між учнями взагалі ніколи не виникають; в 36,4 % конфлікти призвели до бійки, тілесних ушкоджень, а в 52,5 – до образ, приниження, цькування. Також у лютому 2019 року було опитано 895 батьків дітей та 307 педагогів закладів освіти. 54% респондентів відмітили рост насильтсва в дитячому середовищі за останні 5 років.

На думку опитаної української молоді, булінг існує через те,що дорослі ігнорують це питання. Кожному другому батьки відмовили в спілкуванні. Задумайтесь, шановні батьки, 17 хвилин у день – світова статистика спілкування батьків з дитиною.

Діти не знають, що робити. Діти не знають, до кого звернутись у випадку насильства. Їх залиши ли з проблемою насильства наодинці.

Діти, які зростають у середовищі насильства, сприймають його за норму. Тому, що їм немає з чим порівнювати. Саме тому вони беззахисні. У сприйнятті таких дітей вдарити, штовхнути, примусити – це невід’ємна частина світу і поводження з ними.

Зважаючи на актуальність проблеми протидії насильству Верховна рада України прийняла закон, який визначає поняття булінгу і передбачає адміністративну відповідальність за нього. Наша спільна мета – це формування у дітей здатності протистояти булінгу, вміння реагувати на випадки булінгу, навичок ненасильницької поведінки.

Булінг –це порушення прав дитини та прояв насильства.

Необхідність захисту прав дитини виникає у будь-якому випадку, коли відбувається порушення її прав. Незалежно від того, чи усвідомлює це сама дитина.

3. Булінг, види булінгу, форми прояву та наслідки

Мета: опрацювати поняття «булінг», види булінгу, наслідки.

Час: 20 хв.

Обладнання та необхідні матеріали: стікери, ноутбук, мультимедійний проектор, маркери, папір для роботи в групах, додаток 1«Булінг. Види та прояви булінгу», додаток 2 «Наслідки булінгу».

Робота в 5 групах.

Запитання для обговорення:

- Чому булінг вважається проявом насильства?

- До яких наслідків може привести булінг?

4. Нормативно-правові акти з протидії булінгу. Хто і як відповідатиме за булінг?

Мета: ознайомити учасників та учасниць з нормативно-правовими актами з питань протидії булінгу, узагальнити поняття «учасники освітнього процесу»; куди/до кого звернутись, якщо вони дізнались або стали свідками ситуації булінгу; проінформувати про систему протидії булінгу в даному закладі освіти.

Час:15 хв.

Після опрацювання питання «Нормативно-правові акти з протидії булінгу. Хто і як відповідатиме за булінг?», ведучий/ведуча інформує учасників та учасниць про систему протидії булінгу в даному закладі освіти, наявні та можливі ресурси для підвищення обізнаності та попередження булінгу. Акцентує увагу на важливості залученості всіх учасників освітнього процесу та пропонує обговорити колективно питання «Роль, завдання і можливості обслуговуючого персоналу у системі протидії булінгу в освітньому середовищі»

5. Підбиття підсумків.

Мета: створити позитивну атмосферу, мотивувати до дій.

Час: 1хв.

Ведучий/ведуча. Пропоную подякувати за роботу спочатку сусіду або сусідці зліва, потім – сусіду або сусідці справа, потім всій групі.

Додаток 1

Булінг. Види та прояви булінгу

Булінг в навчальному середовищі (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Фізичний булінг – штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, небажані дотики, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень тощо.

Економічний булінг – пошкодження, відбирання чи знищення одягу та інших особистих речей, вима- гання грошей тощо.

Психологічний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміки обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози, жарти, маніпуляції, шантаж тощо.

Сексуальний булінг – принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у роздягальнях, поширення образливих чуток, погрози сексуального харак- теру, жарти тощо.

Кібербулінг – приниження за допомогою мобільних телефонів, Інтернету, інших електронних пристроїв (пересилка неоднозначних фото, обзивання по телефону, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі).

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

- систематичність (повторюваність) діяння;

- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди,

приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.

Типові риси дітей, схильних ставати булерам(за норвезьким психологом Д. Ольвеусом):

- відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших дітей, переслідуючи власні цілі;

- імпульсивні; часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);

- не виявляють співчуття до своїхжертв;

- зазвичай фізично сильніші за інших.

Типові риси потерпілих (жертви булінгу):

- полохливі, вразливі, замкнуті, соромливі; часто тривожні, невпевнені в собі, мають низьку самооцінку; схильні до депресії;

- часто не мають жодного близького друга або близьку подругу та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;

- можуть бути фізично слабшими за своїх ровесників.

Типові риси спостерігачів:

- відчуття провини;

- відчуття власного безсилля;

- небажання/нерозуміння власної ролі.

Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу.

Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її міс- ці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких ви- падках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.

Хто може бути жертвою булінгу:

- діти, які не можуть захистити себе, фізично слабші за своїх однолітків;

- невпевнені в собі діти, замкнуті, мовчазні;

- діти, які уникають певних місць у школі (наприклад, на перерві сидять у класі);

- діти, які часто не мають ні одного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;

- діти, які відрізняються від інших будь-чим.

Хто може бути агресором або агресоркою:

- вони зазвичай фізично сильніші за інших;

- виділяються зовнішністю, манерою поведінки, одягом;

- вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дітейта дорослих;

- мають досить велике коло друзів або однодумців та ін.

Хто може бути спостерігачами:

- всі, хто бачить ситуацію булінгу