В умовах воєнного часу найбільш актуальними запитами сьогодення є психологічна реабілітація постраждалого населення. Але як допомогти самому собі, коли немає кваліфікованої допомоги?
Існує багато різних методів та технік саморегуляції, які можна самостійно використовувати у певній ситуації, щоб заспокоїтись або, навпаки, привести в тонус, свій організм. Підібрати можна саме ту, яка підійде індивідуально вам, адже те, що допоможе одному, може не допомогти іншому.
Саморегуляція – це управління своїм психоемоційним станом, який досягається шляхом впливу людини на самого себе за допомогою слів, уявних образів, управління м’язовим тонусом і диханням.
Використання методів саморегуляції – це свого роду техніка безпеки праці для виконавців. Природа людини така, що вона прагне до комфорту та усунення неприємних відчуттів. Існують природні способи регуляції, які включаються самі собою, спонтанно; їх називають неусвідомленими. До них належать тривалий сон, смачна їжа, спілкування з природою, тваринами, водні процедури, масаж, танці, музика і багато іншого.
Для регуляції емоційних станів, нервово-психічної напруги використовують спеціальні прийоми, які називають методами саморегуляції, або засобами самовпливу (тобто передбачається активна участь самої людини).
Саморегуляція може здійснюватися за допомогою чотирьох основних засобів, використаних окремо або в різних сполученнях: вплив слова, уявного образу, управління м’язевим тонусом та глибоким диханням.
Унаслідок саморегуляції досягається три основних ефекти:
— заспокоєння (усунення емоційної напруги);
— відновлення (послаблення проявів утоми);
— активізація (підвищення психофізіологічної реактивності).
Своєчасна саморегуляція є своєрідним психогігієнічним засобом, що запобігає перенапруженню, сприяє відновленню сил, нормалізує емоційний фон діяльності, а також посилює мобілізацію ресурсів організму.
Природними прийомами регуляції організму є:
— сміх, посмішка, гумор;
— думки про щось гарне, приємне;
— потягування, розслаблення м’язів;
— спостереження за пейзажем за вікном;
— розглядання квітів у приміщенні, фотографій чи інших приємних або дорогих для людини речей;
— «купання» (реальне чи уявне) у сонячних променях;
— вдихання свіжого повітря;
— читання віршів;
— висловлення похвали, компліментів кому-небудь просто так.
До спеціальних засобів саморегуляції належать:
Дихання
Процес дихання має важливе значення для регуляції психічних процесів. Уміння правильно дихати є необхідною основою для успіху. Навіть елементарні дихальні прийоми можуть дати відчутний позитивний результат, коли необхідно швидко заспокоїтися або, навпаки, підвищити загальний тонус. Це ефективний засіб впливу на тонус м’язів і емоційні центри мозку. Повільне і глибоке дихання (за участю м’язів живота) зменшує збудливість нервових центрів, сприяє м’язовому розслабленню, тобто релаксації. Часте (грудне) дихання, навпаки, забезпечує високий рівень активності організму, підтримує нервово-психічне напруження. В першу чергу, важливий ритм дихання. Заспокійливий ритм - такий, що кожен видих удвічі довший, ніж вдих. У ряді випадків можна зробити глибокий вдих і потім затримати дихання на 20-30 сек. Подальший видих і глибокий компенсаторний вдих чинять на нервову систему стабілізуючий вплив.
Способи, пов’язані з керуванням тонусом м’язів
Під впливом психічних навантажень виникають м’язові затиски, напруження. Уміння їх розслаблювати дає змогу зняти нервово-психічну напруженість, швидко відновити сили.
У хвилини відпочинку засвоюйте послідовне розслаблення різних груп м’язів:
— обличчя (чола, повік, губ,щелеп);
— потилиці, плечей;
— грудної клітки;
— стегон і живота;
— рук;
— нижньої частини ніг.
Допомогти своєму організму можна завдяки тілесним чи дихальним вправам. Звичайно, кожному з нас підходять індивідуальні способи психічної саморегуляції, одак дізнатися про те, які ефективні, а які — не дуже, новачкам може бути досить складно, але спробувавши один із методів,буде легше зрозуміти їх дієвість та ефективність.